Вишивка України ХХст. Історія вишивки яку ми можемо зберегти. 

 

Ми шукаємо історію по музеях, архівах чи сайтах. Вона з нами, в наших родинах, в спогадах друзів. Вдячна  Михайлу Семьонову за розмову про батька і дозвіл поділитись нею з вами. Доторкнутись до чужої долі, подивитись на вишивку творену чоловічими руками. Скільки краси в ній, снаги творити і волі. 

 

Вишневський Федір. Народився 1920р. на Закарпатті, с.Туря-Поляна, Перечинський район, між Мукачево і Ужгородом. В 1950-х переїхав в Долинське на Дніпропетровщині.

 

В нашому селі, на скільки я знаю, з чоловіків тільки батько вишивав. Вважалось, вишивка ніби не чоловіча робота.

 

 

В нашій хаті все було вишите, вишивав батько, мама не вишивала. Вишивав все що можна було - серветки, накидки на подушки. На фото підзорник. 

 

Скільки пам’ятаю - він вишивав, вишивав до 90 років. Сидів тихенько і вишивав. 

 

Візерунки малював сам або змальовував з усього що знаходив - журнали, картини.

 

 

Вишивка  художньою гладдю, гладдю в прикріп, стебловим швом.

 

 

В ті часи з нитками було туго. Брали де приходилось: з одягу торочив, муліне з Чехії 30-х років привіз с собою.

 

 

Погляньте на композицію, як комбінуються стібки і кольори ниток. Так, без схем і номерів ниток в інструкції, шиють люди з вільною душею, внутрішньою гармонією і красою. 

 

фото вивороту

 

Історія життя переплетена візерунками... Мені здається, в кожній родині є своя - запитайте, збережіть. Та вишивайте  свою на радість, щоб дітям було що пам'ятати і переповісти.