Сьогодні їй виповнилось 5 років! Це було якимось знаком чи подарунком, адже я побачила її напередодні свого дня народження і тут зі мною стався дзинь! Я зрозуміла, що то любов з першого погляду і я повинна її відшити! Я зберегла фото, які виставляла Ulyana Yavna, перечитала всі коменти і ще більше утвердилась в своєму бажанні.

 

Фото старовинної сорочки після реставрації.

Сусіди румуни, побачивши цю сорочку, запекло доводили, що вона румунська, хоч регіон Буковина є як в Україні, так і в Румунії, а сорочка має український "родовід", принаймні відому його частину.

 

Фото старовинної сорочки після реставрації.

А далі було ще цікавіше , моє бажання побачити сорочку вживу спонукало знайти магазин Давній народний одяг, де я потрапила у світ краси і натхнення. Там я познайомилася з Уляною вживу і була настільки зухвала, що попросила показати цю сорочку-красуню на що Уляна радо поголилася, за що їй велика дяка. Стара сорочка була в дуже поганому стані, хтось так необережно випорював бісер, що залишились дірки на уставках, а шовкові ниточки місцями були втрачені , але це не применшувало її краси!

 

Фото старовинної сорочки після реставрації.

 

На жаль, я пішла в магазин не підготовленою, фотоапарату в мене не було, камера на телефоні була настільки слабенька, що ті кілька фото , які я зробила мало чим мені допомогли. Але я її побачила !!!

 

Фото старовинної сорочки після реставрації.

Епопея з підбором ниток, тканини була довгою і не менш захоплюючою. Для своєї майбутньої сорочки я обрала старі коноплі. Я знайомилась з тканиною, шукала правильного поводження з нею, адже це не сучасна тканина, а старе домоткане полотно, яке як виявилося - любить руки! Любить, коли його мнуть, труть чи сукотять (як при пранні), коли його глядять, воно ніби оживає після тривалої сплячки і почанає сяяти , що тут скажеш - старі полотна, то ще одна моя любов. Про потріскані до крові пальці і стерті до кривавих ран руки я тихенько промовчу.

 

Фото сучасної вишивки.

Але це ще не кінець :)))
В той час я вишивала іншу буковинську сорочку, колись напишу і її історію, спішила закінчити її до Великодня і таки встигла! Отож , коли свята закінчились я почала шити свої улюблені пташечки і закінчила в переддень іншого свята, Успення Пресвятої Богородиці, то ж мала нагоду вигуляти свою красуню.

 

Фото сучасної вишивки.

Минуло кілька років і я знову побачила джерело свого натхнення і не просто побачила , а мала за честь долучитися до її реставрації. Це неймовірне відчуття , коли в твоїх руках сорочка ніби оживає, отримує друге дихання , сяє у всій повноті і ота магія буковинської вишивки вабить, притягує і нікого не залишає байдужим!

 

Фото сучасної вишивки.

Ось така моя сорочка зараз. Така маленька історія моєї першої сорочки вишитої на старому домотканому полотні, дуже особливої і знакової для мене.