Багато хто знає, що вишивка білим по білому - це моя любов, навіть більше - ЛЮБОВ. Тому перебуваю у вічному пошуку того самого білого, щоб не надто білий, не віддавав синім та не жовтив. Крім того, важлива фактура нитки. Щоб підходила до конкретного виду шва, розтікалася в стібку, чи, навпаки, давала помітний рельєф, була ідеально однорідною, чи зумисне нерівномірною, відблискувала і мерехтіла, чи була геть матовою.

Матеріали. Бавовна, вовна, коноплі, кропива, льон, шовк. Та їхні суміші в усіх можливих пропорціях. Далі - товщина, варіантів до безкінечності... Якщо до всього додати ще хоча б один колір - пошук сам по собі перетворюється в безперервний процес, який посуває на другий план саму вишивку.

Цю сорочку запланувала ще кілька років тому і весь цей час продумувала та підбирала матеріали. Всі нитки купляла в мережі, тому, звичайно ж, жоден колір не підійшов до задуманого. І коли мотків стало багато, а процес так і залишився без прогресу, взяла дві абсолютно різні за фактурою та товщиною нитки і зробила з них свою ідеальну. До слова, такого фокусу мене навчила Irena Pogorzelska, за що їй безмежна вдячність.

В результаті - шуканий візуальний ефект в загальному плані. А при розгляді зблизька одразу не зрозумієш, чи то деякі нитки полиняли, чи вигоріли. Словом - вдалося!