Сардак, сердак, сардат, сердук, сирдак - старовинний верхній  сукняний одяг. 

Сердаки абсолютно однакового крою як чоловіки, так і жінки носили у гуцулів, у бойків, лемків, угорських українців. У перших і останніх він короткий, але в лемків й особливо в бойків досягає значної довжини й тоді стає подібним до свити в білорусів та українських поліщуків. За загальним кроєм він дуже нагадує кептар без талії, але з рукавами, доволі широкий і більш чи менш подовжений. Для того щоб його викроїти, беруть шматок сукна, але не короткий, а вдвічі довший за майбутній сердак, складають його вдвоє, на згині роблять виріз для коміра; задня половина йде на спину, залишається цільною, а передню розрізають від шийного вирізу до кінця на дві поли; по боках внизу вшивають великі клинці, що доходять до місця, куди зверху вставляють прямі рукава.

Федір Вовк. Студії з української етнографії та антропології.

 

 

На фото сердак з Ужгородського скансесу, музею народної архітектури та побуту. Поруч з ним в хатині з с.Ясиня, присілок Кевелів Рахівського району, висів меньший а в кімнаті з глинобитною піччю ще один. 

 

Погляньте яка ювелірна вишивка і багата кольором та техніками оздоба цих сердаків.

 

 

Погляньте як перегукуються візерунки на різних сердаках!

 

 

 

Так радісно дивитсь на ці балабони та брібні милі квіти.

 

 

На цьому до балабонів добавились ще й металеві квіткові гудзики

 

 

Візерунок качалочкою, який перекриває стрічки косичкою, вдало доповнює все це диво рукотворне. Мабуть, вперше бачу як одна техніка так елегантно перекриває  і доповнює іншу. Навчитись вишивати качалочки запрошую на онлайн майстер-клас Анни Рогатинської. 

 

 

 

Сердаки,  як правило, шили з різних відтінків червоного, чорного, коричневого, сірого або білого. Червоні й темно-вишневі вважались святковими.

 

Як вам така вишивка? Переконана, вона ю органічно доповнила сучасний одяг, особливо дитячий.  Погоджуєтесь?